siroshka

Почалось все з того, що колега запросив мене з малятами відвідати гру футбольної команди нашої компанії, яка приймала участь у турнірі якоїсь хітромудрої футзальної ліги. Оскільки гра проходила на вихідних, я з задоволенням прийняв це запрошення і наступної неділі разом з усім своїм сімейством я поїхав подивитись, як наші програмери захищають честь мундиру

І те, що не було для мене новиною, для моїх чемпіонів стало справжнім інформаційним бумом. Вражень повні штанята, в очах палають вогники захоплення, всі розмови про футбол, а всі прохання, яких раніше були сотні, перетворилися в одну: "Коли знову футбол? Ми хочемо ще!"

Дітвора моя вихована, з порожніми руками ходити на матчі не гарно. А що потрібно для футболу? Звісно - Кубок! Мало того, не просто кубок, а золотий кубок!



Наваяти точну копію було би непросто, особливо, враховуючи вік мого дизайнера - 8 років. Данило взявся за проектування. Були різні варіанти: з паперу, пінопласту, всього, що попадає під руки. Але що б я був за татко, якби не допоміг своїм дітям реалізувати такий цікавий задум

Нарешті його план був готовий. Моя місія полягала лише у допомозі знайти необхідні запчастини

Реалізувати все вирішили з того, що маємо під рукою:
- баночка з-під вологих серветок
- залишок метало-пластикової труби (нещодавно навчився паяти труби - на чорний день згодиться)
- кришечка з-під оріфлеймівського крему (здається мед з молоком)

Щоб з'єднати усю конструкцію був обраний довгий гвинт з гайкою та двома шайбами.

Без ручок кубок нагадував звичайнісінький келих, тому з мідної пластини були вигнуті 2 ручки. Для їх кріплення стали у нагоді 4 гвинтика та гайки з дитячого металевого конструктору. Щоправда гвинти не такі, як у моєму радянському дитинстві, вони скоріш такі, якими Валєріч з Володькою кришки системного блоку прикручують.

Ось вони, непотрібні речі, з яких можна щось "виліпити":



У зібраному вигляді виходив такий дивакуватий "фужер"



Здавалося б, на цьому можна завершити, але ж в оригіналі всі кубки мають бути золотими, або хоча б принаймні виглядати як золото. Задля досягнення цієї мети довелося придбати у Практикері ось таку модну аерозольну фарбу, виробник якої обіцяв досягнення такого ж ефекту, як кришечка:



Знову розібравши майбутню нагороду, пофарбували окремі деталі. Спочатку ефект був вражаючий - деталі виблискували на сонці, наче справжня китайська хромо-позолота. Утім за дому дещо поемніли. Довелося фарбувати декілька разів (а якби відразу прочитав УСЮ інструкцію, знав би, що так і треба )



Коли окремі деталі висохли, ми разом зібрали усе докупи і вже готовий кубок пофарбували остаточним шаром. Ось, що в нас з Даніком вийшло:



Звичайно, воно трохи не схоже на ту бляшанку, котрою так полюбляють трусити перед багатотисячними натовпами вболівальників переможці футбольних чемпіонатів. Але для нас з дітьми ця поробка не менш цінна, ніж для Рональдів, Зіданів, Мессів позолочені футбольні лапті. Я отримав величезне задоволення від роботи з дітьми, дуже сподіваюся, що у майбутньому вони з теплотою згадуватимуть цей досвід.

Ось так з непотрібу вийшло щось блискуче Шкода буде його віддавати, але це водночас робить цей приз колегам ще ціннішим, адже цим самим моя дитина дарує краплинку свого щирого захоплення.