siroshka

Вітаю вас, шановне панство та любі мої пролетарії!

Хочу поділитися з вами цікавою пригодою, яка трапилася зі мною та моїми колегами наприкінці минулого тижня, себто у четвер. Але перед самою історією мушу висвітлити навколишні декорації, які тим чи іншим чином стали колоритним доповненням тих слізно-реготливих подій.

А почалося все з того, що у нашому славетному бізнес-центрі "Горізон" к чортям у пекло поповзла третина найнижчого рівня парковки. Ну як то воно завжди буває у славетній державі, батьківщині літаків "Мрія" і власне колишньої мрії половини населення Держави - автомобіля "Таврія". Пішов дощик, полилась водичка та й змила з півтора десятку паркомісць. Цілком як у тій біблійній притчі про розумного та нерозумного будівельника.

Фото я так і назвав: "Горізон завалєн"

На цьому самому мінус-третьому рівні стояла собі Славута мого колеги Віталіка. Віталька хлопчина вельми товариський - і телефона перепрошиє, і порадою допоможе, і взагалі людина позитивна. Але якоїсь холєри забувся він зранку вимкнути габаритне освітлення свого броньовичка, і сеє чудо запорізько гіганту драндолєтобудування за день геть розрядилося. Точніше не воно саме, а його батарейка. І як то кажуть "світ не без всяких людей" - ніхто з очевидців не написав листа про те, що у синенького "славіка" оченята горять, тра його вимкнути, бо біда трапиться. І нещастячко таки сталося...

Лиха година навчила мене постійно возити з собою окрім водійського посвідчення ще й клеми для "підкурювання". І коли взнав про біду товариша, відразу поспішив у низ за цими дротами червоно-чорними, наче на вишитій сорочці. Скажіть мені, мої шановні друзі, чи треба мати диплома червоного, наче радянські стяги, аби "прикурити" акумулятора, що сів? Так і я ж кажу - справа елементарна і нетривала.

Ось тут починається найцікавіше...

З діловитим виглядом, наче зміг подолати закон тяжіння, вивалююся зі своєї кіндер-мацди, дістаю дроти, відкриваю капота підключаю все як книжка каже (мертвий плюс -> живий плюс -> живий мінус -> мертва маса), фіксую початок п'ятихвилинного очікування і подумки готуюся приймати вітання колеги за допомогу... Запалювання, стартер, чик-чирик... а "Славік" не заводиться. Буває й таке. Чекаємо ще 5 хвилин - така ж картина. І так ще разів зо п'ять!.. Якого дідька йому треба? Далі почались танці з бубном автозазом.

Під'єднували дроти напряму до електромережі славути повз акум (у такий спосіб я підкурював якось лачеті та каліну) - нуль.

Мій ахтомат чутливий до перевантажень, що виникають під час спроб завести когось на буксирі. Якщо щось трапиться, то тої славути не вистачило б, аби відшкодувати ремонт. Знайшли якогось хлопця на Фокусі з механічною коробкою. Той і радий допомогти, але не знайшов у себе крюка, до якого причепити таврію. Можна було спробувати до бампера, але воно теж в ремонті коштувало б як увесь зазік.

Потім почали штовхати (поки що Віталька і я). Пробували рушати з 1,2,3 передачі, потім з задньої - мовчить, оказія така, і навіть не диркне.

На паркінг спустився один водій французького дива сітройон с2. На щастя в нього був гачок. Вчепили машину і поїхав Віталя кататися по стоянці, спалюючи чужий бензин. Не довго каталися (хлопець поспішав і, скоріш за все, не був романтиком).

Пізніше вийшли ще четверо колег. На щастя у всіх присутніх за робочий день накопичилось оптимізму в достатній кількості. Абсолютно непередбачено у всіх виникла єдина синхронізована думка: спихнути це козацьке чудо "далеко за обрій" т.т. у невеличку репетицію мікроармагедончику і най собі вчиться літати у напрямку Глобал Отжіга (Global Logic). Це ж радили охоронці, які весело закінчували робочий день, стоячи на -2, -1 та першому поверхах (ці рівні видно на фото).

Впевнений, що ні для кого не секрет, що одна маленька славута біля шістьох молодиків страшенно ніяковіла. А тому коли ми її штовхали по парковці, то бідна автівка не то, щоб заводитись, іноді забувала, як колеса крутяться. Я вже мовчу про Віталю, який був за кермом і прекрасно розумів, що якщо колеги прикладуть трішки більше зусиль, то не лише зазо-вагену доведеться літати вчитися, але й він буде змушений за лічені хвилини отримати ліцензію пілота...

Варто відзначити, що у перервах між марними спробами переосмислити сутність буття та героїчними намаганнями не скинути броньовичка у прірву, я телефонував друзям, питаючи порад (Мирон не дасть збрехати). Всі рекомендації перепробували.

Один з учасників того дивного свята життя на оптимізму, Діма, є володарем Волги. Ні в кого не виникло підозри, що Діма обов'язково щось доречне порадить.
Прийняли одноголосне рішення - перевірити свічки...
Кількість гвинтиків, хомутів і патрубків, які потрібно було зняти аби дістатися заповітних криничок, не лякало, тому що ми, по-перше, молоді та енергійні, по-друге, Діма таке вже "сто разів робив", і по-третє, у разі розчарування всі розуміли, що не даремно земна оболонка луснула саме на нашій парковці!

Умить оцінивши неминучу ймовірність сьогодні ж почути свій некролог, наша Героїня, винайшла ідеальне рішення. Вчіться, німці! Позеленійте від заздрощів, японці! Замовкніть посоромлені американці! Ваші машини - то залізяки без душі. А наші - то особистості! В машині знайшлися всі ключі, окрім того основного, хитрозадо-витесаного... свічного! І хоч Віталька стверджує, що в нього цього ключа нема й не було, я прекрасно знаю, що він був, ала Таврія його заховала! (чи з'їла, чи закинула в далечінь неосяжну). Ми ж розуміємо, що в багажнику тавроводів є ключі не лише від свічок власного авто, але й двійко-трійко "мультитулів", ладниз пів швтла роздерибанити. А тут ключа не стало.

Яке блискуча дипломатія! Машина знала, що Віталю ми у прірву не викинемо, а тому влаштувала все так, ніби то він винний

Залишивши мученицю у спокої (то були дві найжахливіші години її автожиття), ми поїхали по домівках.

А наступного дня Славута завелась від Лансера. Хтось казав, що Славуту напряму без акума завести неможливо (якісь протиугонні системи майбутнього). Інші подейкували, що в нас були дроти несправні та/або клеми окислились. Були ще "логічні" версії. Але ми прекрасно розуміємо, що то все робота американських спецпідрозділів, які мріють вкрасти в нас душевні технології автомобілеТВОРЕННЯ.

Доки ми тут розмірковуємо про зовнішній бік цієї історії, Славута мабуть вже прорахувала трійко планів упередження екологічного колапсу і всіма силами намагатиметься врятувати нас від лиха, яке ми собі обов'язково накоїмо!


Всім позитивного настрою. І ніколи не здавайтесь!